Жіноче щастя

Що спадає вам на думку, коли ви чуєте "8 березня"? Тільки чесно. Без Гугла.

Клара Цеткін і Роза Люксембург. Може Наталія Кобринська чи Мілена Рудницька? Щось знайоме? Ні? (Про них буде далі.)

Черги чоловіків за квітами, ціни на які теж стають "святковими".

Цукерки і шоколадки.

Вірусні картинки з поздоровленнями.

Жінки, які увечері несуть додому трофеї обов'язкових букетів. Що більше, то краще. Бо ж вітають абсолютно всіх жінок. Он у тієї здоровенний оберемок, мабуть начальниця або має купу залицяльників. А он ту оцінили так собі.

Вихідний день. Не буду лукавити, мене розчарувало недавнє голосування щодо цього в Дії.

Картинки з довоєнного минулого, які ми хочемо повернути...

"Міжнародний жіночий день".

З чим саме чоловіки вітають жінок? Усі чоловіки усіх жінок. З двома Х-хромосомами?

Жіночий день. Може це натяк на "жіночі дні"? Нє, ну а шо, раз уже так підкреслюємо статеву ознаку.

А чого варті побажання. Обов'язковими є побажання кохання і краси. Привіт одиноким чи некрасивим. Але є ще один обов'язковий пункт, який багато років виносить мені мозок - "ЖІНОЧОГО ЩАСТЯ!".

Що це??? Агов, жіноче щастя відрізняється від чоловічого? Чим? Сучасна жінка не хоче дороге авто, чи власний будинок? Хорошу роботу? Гарне тіло? Подорожі і розваги? Якщо йдеться про народження дітей, то є чудове свято, яке існувало в Україні задовго до Радянської окупації - День Матері. Та й не всі жінки хочуть бути матерями, і мають на це право. Жінка має право вибирати, якою вона хоче бути!

Але ж це щось інше. Як на мене, то це трохи тхне зневагою і непристойністю. Типу - ну ваше жіноче щастя - це точити ляси по телефону, купувати продукти, вчити з дітьми уроки, прати ̶т̶р̶у̶с̶и̶,̶ ̶с̶о̶р̶о̶ч̶к̶и̶ ̶і̶ ̶ш̶к̶а̶р̶п̶е̶т̶к̶и̶ , фарбувати волосся і наколювати губи, готувати чоловікові вечерю, і ... таке інше. Хто не має чоловіка - вдало вийти заміж. Решта - то не ваше. Не жіноче діло і не жіноче щастя.

image

До чого тут ця квітка? А ви загугліть картинки за запитом "жіноче щастя".😑

Тут я нарешті підійшла до того, що насправді варто відзначати.

image

Права жінок.

Навчатись в університетах, голосувати, розлучатись, мати опіку над своїми дітьми. Право мати рівну оплату праці з чоловіком. Все те, що жінки по всьому світу отримали недавно.

А до того... У вишуканому чоловічому товаристві (вишуканому це сарказм, якшо шо) велись суперечки чи є жінка взагалі свідомою особистістю? І чи не позначиться освіта на її репродуктивності. Перепрошую, але знов згадалось "жіноче щастя".

image

Першій дівчині пощастило вступити до університету випадково. В 1847 році американка Елізабет Блеквелл подала документи в медичний коледж. Декан не захотів сам вирішувати, чи можна їй вступити, і запропонував студентам проголосувати. Він сказав, що дівчина отримає відмову, якщо буде хоч один голос проти. А студенти подумали, що це жарт, і всі проголосували за.

Вперше жінкам було дозволено вступати у виші у Швейцарії в 1865.

Кінець 19го століття. Британія. Рух суфражисток, від французького suffrage - виборче право - перший жіночий рух за права. Згодом поширюється і до США. Дами із заможних родин влаштовували мітинги, марші і інші "флешмоби", щоб жінкам дозволили голосувати. У Британії суфражистки іноді опинялись за гратами за те, що билися з поліцейськими, влаштовували підпали, розбивали вікна і вривались на різні засідання. 🔥💥

Право голосувати в США жінки вибороли в 1921 році, в Британії - в 1928.

images

В Україні, яка в ті часи біла розділена між двома імперіями - Австро-Угорською та Російською, - цей рух спільно почався в 1884 році.

Перший український жіночий гурток почав діяти у Києві, його очолила українська громадська діячка Олкна Доброграєва. Вона розробила програму жіночого гуртка для дівчат-курсисток, які вчились на Вищих жіночих курсах в Києві. Вивчали Україну, її пісні, прислів'я, звичаї, а також твори зокрема Драгоманова. Керівником наукової роботи Доброграєвої був В. Антонович. Темою була Гайдамаччина, і Антонович дуже високо оцінював її. На жаль, мама Олени знайшла рукопис і знищила його, бо вважала занадто вільнодумним. А Олена не встигла написати ще щось, бо померла в 25 років.

Першою українською феміністкою історики називають Наталію Кобринську. Її батько був греко-католицьким священником, депутатом Галицького сейму і Австрійського парламенту. А ще - літератором.

Саме батько дав їй хорошу домашню освіту, саме він повіз її у Відень, де познайомив із українськими студентами із товариства "Січ". Там Кобринська почала писати, і її твори мали успіх. Поступово письменниця розуміє, що її мета - вища освіта та громадянські права для всіх українських жінок.

Заснування 8 грудня 1884 року в Станіславові (Івано-Франківськ) "Товариства руських жінок" можна вважати датою народження українського фемінізму.

Через 3 роки вона разом із Оленою Пчілкою Кобринська видала альманах "Перший вінок". Він наробив дуже багато шуму. 464 сторінки творів письменниць з усіх українськи земель, ще й виданий самим жінками. Звичайно, чоловіки дуже критикували цю збірку. Але по факту це був перший у світі збірник жіночої творчості, виданий виключно жінками.

Саме в цьому альманасі вперше зазвучали ідеї про необхідність університетів і гімназій для жінок. Згодом Кобринська організувала збір підписів під петицією щодо цього до Австрійського уряду. Після бурхливих дискусій петицію відхилили.

Напередодні 1-ї світової війни середню освіту мало багато українок з інтелігентних сімей, але лише 50 із них закінчили університети.

Під час війни Кобринська допомагала Січовим Стрільцям. У 1920 вона заразилась тифом і померла.

image

Після смерті Наталії Кобринської її ідеї підхопив "Союз Українок". У 30х роках він налічував 60 тисяч учасниць.

Мілена Рудницька

Хто це? Шкода, що дітям в сучасній школі не розказують про неї стільки, як нам розказували про Клару Цеткін.

Голова центральної управи Союзу українок. Піонерка українського фемінізму. Отримала докторський ступінь з філософії (1917). (Wiki)

Початкову освіту отримала дома, потім у Львівській гімназії, далі вчилася на філософському факультеті Львівського університету. У Відні захистила дисертацію на тему "Математичні основи естетики ренесансу" і отримала ступінь Доктора філософії.🔥

Вона була блискучою ораторкою, а головними її темами були права жінок і національне питання. Але найбільше мене вразило ось що.

Мілена Рудницька була людиною, яка першою наважилася в підняти на міжнародному рівні питання Сталінського голодомору в 1932-33 роках. Ні один політик, ні один державний діяч до неї не наважився на подібне.

Завдяки їй у вересні 1939 року в Женеві пройшло засідання Ліги Націй. Щоб цього домогтися, Рудницька задіяла всі свої зв'язки, бо Україна не була членом Ліги Націй, а значить розгляд не могла ініціювати ні одна українська організація. Насправді, президент Ліги Націй, представник Норвегії, щиро хотів допомогти. Але секретаріат не хотів розізлити Радянський Союз. Хмм, щось це мені нагадує....

В той час у Женеві проходило засідання комітету звязку міжнародних жіночих організацій. Якось так. Рудницька зв'язалася головою комітету, і та особисто передала лист від міжнародних організацій до Ліги Націй. В листі було прохання "звернути увагу на розпачливе становище замореного голодом населення совєцької України".

Засідання 29 вересня 1933 року проходило у закритому режимі. Президент 4 рози (!!!) виносив на голосування питання про допомогу голодуючим. "ЗА" проголосувало 4 країни: Норвегія, Німеччина, Іспанія, Ірландія. Цікаво, якщо порівняти із сьогоденням. Решта була за співпрацю з СРСР.

За головування Мілени "Союз Українок" налічував вже 100 тисяч жінок. Але в 1939 році, коли в Галичину прийшли "перші совєти", спілку закрили, а її учасниць відправили до Сибіру. Мілена встигла виїхати в Швейцарію. А померла зрештою у Мюнхені. Її рештки кілька років тому перепоховали у Львові на Личаківському цвинтарі.

Звертаю вашу увагу, що до цього моменту феміністки у всьому світі і в Україні зокрема боролись за права жінок, які ми маємо сьогодні. Але ніякі святкові дати не запроваджували.

image

Корені 8 березня починаються з конференції жінок-соціалісток, яка відбулась в 1910 в Копенгагені. Учасниці були з багатьох країн, в т.ч. США, Росії, Німеччини. Цьому передувало проголошення соціалістичною партією в США останньої неділі зими національним жіночим днем. Це не було на державному рівні. Але ця подія надихнула німецьку соціалістку Луїзу Зіц, і вона на конференції запропонувала започаткувати "День боротьби за жіноче рівноправ'я та емансипацію".

Один раз на рік агітацію. Із суфражистками в Британії не порівняти.

Вся ця історія дуже зайшла радянській пропаганді. Як годиться, історію гарно причесали, невдобне викинули, і вийшла хрестоматійна історія Клари Цеткін і Рози Люксембург. Вони дійсно були на тій конференції, але ідея свята належала не їм, вони, як і решта, іі підтримали.

Клара Цеткін була фанатом соціалістичних ідей. Вона вступила до соціал-демократичної партії, і заміж вийшла за свого наставника (з Одеси). Ну як вийшла, жила з ним в громадянському шлюбі, але взяла його прізвище - Цеткін. Жили бідно. Завдяки їй соціал-демократичний рух у Німеччині справді набув великого розвитку і став одним з найсильніших.

Вона часто організовувала жіночі мітинги... Тут є те, що радянська пропаганда скромно замовчала. В 1910 році Клара організувала в німецьких містах мітинг повій з вимогою припинити безчинства поліції. В радянських підручниках повій замінили на трудящих. Ну, строго кажучи, раз є оплата, то є мабуть і праця, значить... трудящі.

image

Клара Цеткін часто бувала в СРСР, бесідувала з самим Леніним.

Другий шлюб з молодшим на 18 років за неї заможним художником теж не увійшов до радянської версії біографії. Не по-пролетарськи. Як і те, що в 1920 році (це моє улюблене) під час радянсько-польської війни Клара закликала німецькі заводи саботувати військові замовлення для Польщі. А в якості заохочення вона закликала всіх свідомих пролетарських жінок пропонувати свою любов будь-якому робітникові, який відмовиться виготовляти зброю чи боєприпаси. 😂🔥

Додам, що на питання "чому 8-ме" деякі дослідники вважають, що цифра 8 нагадувала Цеткін форми жіночого тіла.

---

Після захоплення влади більшовиками в 1917 році і обіцянок зрівняти в правах чоловіків і жінок, відбувся справжній бум "статевого питання". На законодавчому рівні скасували аборти і церковний шлюб. Тогочасні журнали, особливо для молоді, рясніли статтями про «вільну любов».

багатьом було не по собі від такого радикалізму. Віце-президент ВУАН, академік Сергій Єфремов нарікає в своєму «Щоденнику» на «сексуальну вакханалію будівників комунізму». 2 жовтня 1924 року він записав: «Великого клопоту міліції завдають… голі люде. Спочатку в Москві, а це і в Києві з’явились по вулицях люде в адамових убраннях зі стрічками через плече: «Долой стыд!»… Начальство не знає, що з цими воїтелями робити. З одного боку воно й само цей лозунг давно проголосило, а з другого… навіть йому ніяково». Тодішній нарком охорони здоров’я Микола Семашко змушений був виступати в пресі, пояснюючи, що «ходити голим негігієнічно…»

Зрештою, боротьба з гендерною дискримінацією перетворилось на свято так званої “весни і жіночності”.

---

---

Фух. Оце я розійшлася. Насправді, я за те, щоб називати речі своїми іменами. День боротьби за права жінок не має нічого спільного з квітами, шоколадками і колготками. Поважати права потрібно не лише один день на рік.

Особисто мені в сто разів приємніше отримати квіти в якийсь рандомний день, і це буде приємний і романтичний сюрприз. Аніж ця обязаловка 8го числа.

Відзначати цей день треба. Але саме відзначати, говорячи про його справжній зміст. А не підміняти вихідним днем чи днем весни і ̶в̶і̶л̶ь̶н̶о̶г̶о̶ кохання.

Може ви знаєте, в яких ще країнах розвинутого капіталізму, що нам ніколи вже не наздогнати, цей "міжнародний" день є вихідним?

Чи не варто нам, як країні третього світу, яка все ж таки взяла курс на Європу, попрацювати над проблемою домашнього насилля наприклад? Це ж у нас п'яний чоловік 8 березня дарує жінці три пониклі тюльпани і очікує накритий стіл і ніч кохання, а решту днів її принижує. Згодна, не всі, не всіх, але таке трапляється, і набагато частіше, ніж про це каже статистика. Як у незаможних сім'ях, так і в дуже заможних, де жінка думала, що "вдало" вийшла заміж.

Чи піднімати питання про кращий соцпакет, раз усім так не вистачає ще одного вихідного? Коротший робочий день, наприклад. Хоча б гіпотетично. А може вихідними будуть дні від Різдва (25-го) до Нового року? От вам і додаткові вихідні. Хіба не чудово?

Нарешті, що цей день має спільного з боротьбою за жіночі права саме в Україні? Та нічого.

На цьому все, і величезне спасибі тим, хто дочитав до кінця!

Бажаю всім нам взаємної поваги і любові сьогодні, завтра і решту 363 дні🌷😉

P.S. Цей пост зрів в мені давно (одразу видно, ггг). Тому перепрошую за можливо деяку провокативність.😇