Чи любите ви отримувати подарунки?
Моя сьогоднішня тема для чергової статті у стилі фрірайту, як і належить цьому стилю викладення своїх думок, виникла спонтанно, коли я на секунду замислилася, про що ж я буду писати. Але насправді це не зовсім спонтанно, просто сама ідея дарування і отримування подарунків зараз актуальна як ніколи, адже залишився лише місяць до дня святого Миколая, коли до українських діток приходить в гості святий Миколай (у нас на заході України саме цей сивобородий святий займається даруванням подарунків чемним діточкам, а "культ" його заміни, себто діда Мороза був непоширений навіть у радянські часи).
Окремі батьки, серед яких і я, вже почали обережно випитувати у своїх діток про їхні очікування на Миколая. Мушу зазначити, що смаки сучасної дітвори (принаймні у моєї так є 🤣) впевнено формує реклама на дитячих телеканалах. В тренді уніс, плей до, хот вілси і тому подібне. Коли мені вперше дитина сказала про уніс, вона почула це як пуніс, то ж так і сказала мені. Не маючи жодного уявлення, що це, я так і вбила в пошуковику "пуніс іграшка". Після того, що я там побачила, моє життя вже не буде колишнім. Якщо вам стало цікаво і ви вирішили повторити мою спробу, краще вам мати міцні нерви)))
Отож, щоб гарячково не шукати подарунки перед самим Миколаєм, є почала потихеньку замовляти подарунки в інтернет-магазинах. То ж останніми днями я постійно думаю про подарунки і про те, що коли я була дуже малою, то дуже любила їх отримувати. Коли я підросла, я це не розлюбила, звісно, але я пізнала радість від їхнього дарування. Це теж дуже хвилююче, особливо коли ти відкладаєш потихеньку від тих не надто великих кишенькових грошей, що давали батьки, на якийсь скромний, але такий щирий подарунок мамі. Або ж потай малювала якусь листівку, щоб зробити сюрприз.
Коли ми дорослішаємо, ми починаємо більше дарувати, ніж отримувати, і це, в принципі, стосується не лише подарунків. Але не розгубити оцю дитячу радість при отриманні подарунків - це справжнє мистецтво. Адже тішитися подарунку вміють не всі, я б сказала, що лише одиниці. То ж дарування подарунків дорослими часто зводиться до банального дарування конвертів з грошима (чи просто без конвертів), що звісно дуже практично, але якось беземоційно чи що. Я позитивно ставлюся до такого роду подарунків лише у тому випадку, коли іменинник дуже сильно хоче якусь річ, але йому не вистачає коштів.
А є ще категорія людей, яка не терпить, щоб їм дарували подарунки, хоча це може бути пов'язано із даруванням невдалих подарунків, наприклад парфумів, які важко підібрати сторонній людині. Така категорія людей справді надає перевагу грошовим дарункам.
Але це точно не стосується мене, я люблю як дарувати, так і отримувати подарунки. Мої друзі добре знають мої вподобання та звички, знають, якому подарунку я зрадію найбільше, тому їм завжди вдається мене здивувати (крім тих випадків, коли я наперед замовляю подарунок, я теж ставлюся до такого і вважаю, що замовити собі те, що ти хочеш, нормально).
Проте найголовнішим, я гадаю, що, яким би не був подарунок, завжди треба радіти тому, що ти отримуєш. Повірте, дарувальнику буде дуже неприємно побачити ваше кисле лице, коли подарунок йому не сподобався. Але це ще квіточки у порівнянні з тим, що тобі в лице починають критикувати подарунок, який ти придбала. У-у-у, мане аж трусить, коли таке відбувається зі мною. Таким людям не хочеться нічого дарувати, але в моєму випадку є член родини зі сторони чоловіка, який ЗАВЖДИ знайде недолік в подарунку, і не тільки в моєму. То ж доводиться дарувати гроші, чого я не люблю. Через деякий час я повторюю спробу зробити подарунок і знову розчаровуюсь. І річ не в тому, що людині не потрібен цей подарунок, вона просто не може його нормально прийняти. Цікаво чи такому можна навчитись.
А як у вас з цією справою? Що вам більше до вподоби - отримувати подарунки чи дарувати?
Фото 1 автора Daria Shevtsova з Pexels
Фото 2 автора Jonathan Borba з Pexels
Фото 3 автора Anna Tarazevich з Pexels