На березі моря

У прекрасному будинку на березі моря жила дівчина із сизо-синіми очима та волоссям, мов золото, що спливало, немов хвилі. Її ім'я було Селеста, і кожної місячної ночі вона виходила на балкон, щоб насолоджуватися бризом, що ласкаво обвіював її обличчя.

Місячне світло віддзеркалювався в її очах, надаючи їй магічного вигляду. Вона стояла там, мов у своєму власному світі, де час зупинявся на мить, а море шепотіло свої таємниці.

Багато мешканців містечка помічали, як Селеста щовечора виходила на балкон, споглядаючи вдалечінь. Вони дізнавались, що вона чекає на щось, але сама дівчина не розповідала нікому про свої таємниці.

Іноді, під час повного місяця, коли ніч освітлювалася яскравим світлом, Селеста співала тихі мелодії, які змушували серця людей зупинятися на мить і слухати. Її голос був м'який і чарівний, мов вітерець, що ласкаво грає з листям.

Та несвідомий чарівний світ, що оточував дівчину, викликав цікавість і дивовижні міркування серед жителів містечка. Були ті, хто вважав, що вона чекає на кохання, а інші вірили, що вона сподівається на зірку, що здійснить бажання.

Проте, тільки Селеста знала справжню правду. Її серце спілкувалося з морем, а її душа відчувала неповторний магічний ритм, який тільки вона розуміла. І поки місячна ніч тривала, вона продовжувала свої вечори на балконі, чекаючи на щось, що було глибоко зароджене в її душі і ставало її вічним сповідником.

Зображення згенеровані нейронною мережею Leonardo.ai.