Учениця відьми

У давнину, в глибокому темному лісі, жила відьма з чарівними зеленими очима. Її ім'я було Еліза, і вона володіла таємничою силою, яка дозволяла їй розмовляти з природою. Її очі світилися, немов два смарагди, і кожен, хто в них заглядав, відчував спокій та мудрість.

Еліза жила у хатинці, вкритій мохом та плющем, і її сад був повний рідкісних трав та квітів. Вона виготовляла еліксири та зілля, які могли вилікувати хвороби та зцілити душу. Люди з далеких сіл приходили до неї за порадою та допомогою, але багато хто боявся її незвичайних здібностей.

Одного разу до лісу прийшла молода дівчина на ім'я Лілія, яка шукала ліки для свого хворого брата. Еліза відразу побачила в її очах відчай та надію. Відьма взяла дівчину під своє крило і навчила її мистецтву зіллярства.

Дні минали, і Лілія стала вправною ученицею. Вона дізналася, що справжня сила Елізи не в її магії, а в її доброті та бажанні допомагати іншим. Коли брат Лілії одужав завдяки зіллям, які вони разом створили, дівчина зрозуміла, що відьма з зеленими очима була не лише лікарем, а й наставником.

З часом, історія про відьму з зеленими очима та її добрі вчинки розійшлася по всій окрузі. Люди більше не боялися Елізи, а шанували її як мудру жінку, яка використовувала свої дари для блага інших. І хоча вона залишалася загадкою, її зелені очі стали символом надії та зцілення для всіх, хто потребував допомоги.