[EN/UA] Розмови / Conversations

Привіт спільнота українців! Я щось загубився в часі, днях, свято вірив у те, що сьогодні дев'яте березня і чомусь п'ятниця. День був насичений, приніс купу новин, але від всіх цих новин стало у роздумах ще заплутаніше ніж було. Все з такою швидкістю змінюється, зранку казали що їдемо в штаб, в обід вже не їдемо. У вечері таки ж поїхали, але у штабі не було якогось там комбата. Нас знову взяли у "прийми", тобто прикомандирували до інших хлопців. Це не подобається мені, бо як таке стається нічого цікавого це не приносить. Тож після такого дня, вечір ми витратили на балачки та посиденьки з хлопцями.

Але що саме хотів я розповісти. Командир мій сьогодні трохи розговорився, та ми розмовляли про Да Вінчі, Дмитра Коцюбайло. Я як салага, слухав його та аж рота розкрив. Виявляється ще напочатку шістнадцятого року Рів, це позивний командира та Да Вінчі разом навчалися коригувати танки, тоді вони були в Авдіївському напрямку. Такі речі розповідав командир, ми з хлопцями слухали і я думав, оце кіборги! Потім командир був переведений на інший напрямок, але і до сих пір пишається тим, що довелося на війні познайомитися з Дмитром. Як він казав, Да Вінчі безстрашний, відбитий, якщо можливо таке слово примінити, та дуже ненавидів рашистів. Казав, їх боятися не треба, це вони нас повинні боятися, бо на сильну країну ворог не сунеться. Царство Небесне Дмитру Коцюбайло...

Цікава розмова була сьогодні, аж не втримався, написав пост. А тепер спати, якщо вдасться. Не прощаюсь.

Фото з портретом Да Вінчі спіонерив тут
https://t.me/operativnoZSU

Hello community of Ukrainians! I somehow got lost in time, the other day, I firmly believed that today is the ninth of March and for some reason it is Friday. The day was full, brought a lot of news, but all these news made my thoughts even more confusing than before. Everything is changing at such a speed, in the morning they said we were going to the headquarters, but in the afternoon we were not going. At dinner, they went anyway, but there was no combatant at the headquarters. We were again taken into "reception", that is, seconded to other boys. I don't like it, because as it happens, it doesn't bring anything interesting. So after such a day, we spent the evening chatting and hanging out with the boys.

But what exactly I wanted to tell. My commander talked a little today, but we talked about Da Vinci, Dmytro Kotsyubailo. I listened to him and opened my mouth. It turns out that at the beginning of the sixteenth year, Riv, this is the call sign of the commander, and Da Vinci were learning to adjust tanks together, then they were in the Avdiiv direction. Such things were told by the commander, the boys and I listened and I thought, these are cyborgs! Then the commander was transferred to another direction, but he is still proud of the fact that he got to know Dmitry during the war. As he said, Da Vinci was fearless, fearless, if it is possible to use such a word, but he hated the Rashists very much. He said that we should not be afraid of them, they should be afraid of us, because the enemy will not attack a strong country. Kingdom of Heaven to Dmytro Kotsyubailo...

We had an interesting conversation today, I couldn't resist writing a post. And now to sleep, if possible. I don't say goodbye.