Позитив щодня! #freewrite

Привіт, вчора відбулася подія, яку я чекала шість років. Мене переповнюють почуття радості. І просто не можу не ділитися цими емоціями!

Шість років, якраз моєму синові Максимові. І весь цей час мій колишній чоловік не давав свого дозволу на виїзд дитини за кордон. Я розумію, що це його право батька. Я не виставляла претензій. Іноді я намагалася культурно довести свою думку, щодо цього питання. Але він був неухильним.
Для того, щоб ми могли подорожувати разом, я зверталася в орган опіки і піклування у справах дітей мого району, для вирішення цього питання. Кілька років я отримувала від служби у справах дітей розпорядження, по якому змогла вилетіти з сином на відпочинок і перебувати за кордоном до 30 днів на рік.
Але після подорожі я повинна була подати скріни паспорта дитини,що ми повернулися вчасно. Це було дуже не зручно.

Мій Максим дуже хоче таку снігову кулю

Я не знаю, що сталося, хто почув мої молитви? Ангел чи Миколай? Але вчора мій колишній чоловік написав дозвіл на виїзд дитини за кордон на рік. Я поспішала після роботи на зустріч з ним, щоб нарешті отримати бажаний листок.

Але на шляху були затори. І щоб не сидіти в машині, я повела сина в супермаркет.

В цьому новому супермаркеті була спокійна атмосфера і дуже цікавий дизайн. Максимові дуже сподобалося там. Він мав возик, в який я клала те, що потрібно було купити додому. Максим сподобав собі стелажі з яскравими коробками з цукерками і ялинковими прикрасами.

Над рибним відділом висіли білі хмаринки і рибки.

А ще він дуже любить дивитися в акваріум з рибами. В цей вечір там плавали риби форель. Ну і страшна вона,ця форель. Максим дивився в акваріум і рибам корчив на лиці різні гримаси.

А над фруктами висіли вінілові пластинки і мені спочатку здалося, що це рожеві сардельки. А це насправді були рожеві фламінго:)))

Над м'ясним відділом висіли гітари і мікрофони.

Мені здається, що на цьому фото я сяю від щастя! Сподіваюся, що я поділилася часточкою своєї радості!

Пізніше, наче помахом чарівної палички, усі затори на дорогах зникли. Я отримала цей дорогоцінний документ від колишнього чоловіка. Я притиснула його міцно-міцно. Здійснення цього я не сподівалася, і до останнього не вірила, і що після всього, що було, він таки дасть своє "добро". Це насправді воля. Я зможу синові показати світ. Як живуть і різних країнах. До чого потрібно прагнути. Але це вже інша історія, для інших дописів.
Я була надто втомлена....

Сьогодні в моїх думках поселилася подяка до свого колишнього чоловіка. За найкращого в світі синочка, за те що я змогла взяти себе в руки і розвиватися, навчатися і виховувати Максима. Незважаючи ні на що, я відчуваю до свого колишнього чоловіка вдячність за себе теперішню!

Дякую вам за увагу і побачимося!
В мене ще багато всього цікавого відбувається в житті!