Current stories from my life/Теперішні історії з мого життя(En/Ua)

Hi to all. Today I need to go again to the city of Zhovkva, which is close to Lviv. During the last trip, my path was accompanied by a stork flying high in the sky. And I did stop to look at the sky.
My Ukraine is beautiful! I gained strength and emotions, I feel love for my country and my native region every day.

Привіт усім. Сьогодні мені знову потрібно поїхати в місто Жовква, яке близько біля Львова. Під час минулої поїздки мій шлях супроводжував лелека, який літав високо в небі. І я таки зупинилася, щоб дивитися в небо.
Красива моя Україна! Я набралася сил і емоцій, відчуваю щодня юбов до моєї країни і мого рідного краю.

During these days that I live in Ukraine, I met a lot of people. Many told their lives after the start of the war. Went out - didn't go out, it was scary at first, we went to the shelter, now it's a habit. All the stories have a lot in common.
Yesterday I was at work for the first time in the kindergarten where I worked before the war. One of the boy's mothers saw me and said that if I returned, the war would end soon. It sounded pretty confident and I had nothing to add. I thought that it was so symbolic: "Hope has returned", not in the sense of my name, but as hope. It is extremely pleasant and even responsible for me, because people have me as a sign. But maybe people are looking for some hidden meanings to continue to believe and hope for the best. Such is the nature of man.

За ці дні, що я живу в Україні , то я зустріла дуже багато людей. Багато хто розповідав своє життя після початку війни. Виїзджав- не виїзджав, страшно було спочатку, йшли в укриття, тепер уже звичка. Багато спільного в усіх розповідях.
Вчора я була перший раз на роботі в дитячому садку, де я працювала до війни. Одна мама хлопчика побачивши мене сказала, що якщо я повернулася, то значить скоро закінчиться війна. Це звучало досить впевнено і мені нічого було додати. Я подумала, що це так символічно: "Надія повернулася", в сенсі не мого імені, а як сподівання. Це надзвичайно приємно і навіть відповідально для мене, тому що люди мають мене як знамення. Але можливо люди шукають якісь приховані значення, щоб продовжувати вірити і сподіватися на краще. Така природа людини.

And I pick up Maxim from school after school. We walk home past the park near the circus. One day I saw my neighbor Aunt Vera there. She was sitting on a bench. I grew up under her watchful eye. My Maxim also grew up and my neighbor gave her recommendations on his upbringing. It's just that our balconies are opposite, only I live on the fourth floor, and my neighbor lives on the third.
I immediately saw that Aunt Vera had changed a lot in the year we hadn't seen each other. She became like an old grandmother. Changes took place both in her look and in her conversation. Nevertheless, I sat next to her on the bench, and my Maxim ran to the playground.

А ще я забираю Максима зі школи після уроків. Ми йдемо додому повз парк біля цирку. Одного дня там я побачила свою сусідку тьотю Віру. Вона сиділа на лавці. Я виросла під її пильним взором. Мій Максим також ріс і моя сусідка давала свої рекомендації щодо його виховання. Просто наші балкони знаходяться навпроти, тільки я живу на четвертому поверсі, а моя сусідка на третьому.
Я одразу побачила, що тьотя Віра дуже змінилася за рік, що ми не бачилися. Вона стала схожою на стареньку бабусю. Зміни відбулися і в її погляді, і в її розмові. Та все ж я сіла біля неї на лавку, а мій Максим побіг на дитячий майданчик.

Aunt Vera started the conversation herself. She said that she was taking tests nearby, and for the first time, instead of going home, she sat down on a park bench. Then she said that on this same day a year ago, she had surgery, that she went through 6 rounds of chemotherapy, she said that her hair finally started to grow. But my neighbor spoke in a calm voice, as if her story was about something else. Then everything became clear to me. It is the fact that each of the people on Earth is fighting his own struggle. I'm at a loss for words again.
Then we talked a little more about different things. My interlocutor was smiling. Once, her statements were somewhat harsh, and her words were such that they could hurt. Today it is a completely different language, so calm. In the same manner, she told that her friend was dying very badly from an oncological disease. I thought to myself that people do change.

Тьотя Віра сама почала розмову. Вона сказала, що поряд здавала аналізи і от вперше замість того, щоб йти додому сіла на лавку в парку. Потім вона розповіла, що в цей же день рік тому їй зробили операцію, що вона пройшла 6 блоків хіміотерапії, вона сказала, що нарешті волосся почало відростками. Але моя сусідка говорила спокійним голосом, наче її розповідь про зось інше. Далі мені все стало зрозумілим. Саме те, що кожен з людей на Землі веде свою боротьбу. Мені знову забракло слів.
Потім ми ще трохи поговорили про різні речі. Моя співрозмовниця посміхалася. Колись її висловлювання були дещо різкими, а слова такими, що могли ранити. Сьогодні це зовсім інша мова, така спокійна. В такій же манері вона розповіла, що її подруга дуже тяжко помирала від онкологічної хвороби. Я собі подумала, що люди таки змінюються.

Then Maksym approached me and we went home. It is about 10 minutes of free walking. Aunt Vera said she can't walk as fast as we do. At that moment, I really wanted to hug her. For some reason, Aunt Vera reminded me of my late grandmother Olya. I wished her positive news from the test results and health.

Потім Максим підійшов до мене і ми пішли додому. Це приблизно 10 хвилин вільної ходьби. Тьотя Віра сказала, що вона не може так швидко йти як ми. В той момент я дуже захотіла її обійняти. Чомусь тоді Тьотя Віра мені нагадала мою покійну бабусю Олю. Я побажала їй позитивних новин від результатів аналізів і здоров'я.

У кожного своя боротьба за життя. В одних людей це є боротьба з хворобою, яка з'їдає їх з середини. В інших людей ця боротьба є з противником, який ввійшов на наші землі і знищує усе на своєму шляху. Я навіть не знаю чи я можу вибрати, що з цього гірше. Хвороба чи війна? Хвороба по суті також війна. А війна також хвороба. Хвороба не чекатиме закінчення війни, її потрібно негайно знищувати. З хворобою людина бореться сам на сам. Бережіть своє здоров'я це беззаперечним скарб кожного з нас!

Everyone has their own struggle for life. In some people, it is a fight against a disease that eats them from the inside. For other people, this struggle is with the enemy who entered our lands and destroys everything in his path. I don't even know if I can choose which is worse. Disease or war? Illness is essentially also war. And war is also a disease. The disease will not wait for the end of the war, it must be destroyed immediately. A person fights the disease on his own. Take care of your health, it is an undeniable treasure of each of us!
That's how I am now. And I must thank God that my loved ones are healthy.

Отак, поспілкувавшись з людьми, я зробила деякі висновки. У всіх родинах є якісь проблеми великі чи маленькі. Іноді я думаю, що у мене насправді не все так погано. І все що буде в моїх силах я зможу покращити і направити.
А ще я зустріла одну маму трьох дітей. Ми ходимо з дітьми в один басейн. І вона мені сказала таку фразу, яку завжди каже собі при будь-яких проблемах в житті. "Дякую Боже, що береш грошима, а не чиїмось життям", або "Якщо хочеш Боже щось забрати, то бери грошима, а не здоров'ям моїх рідних". Дослівно її слів не пам'ятаю, але суть передаю.
У мене зараз саме так. І мені напевно треба подякувати Богові, що мої найближчі здорові.

So, after talking with people, I made some conclusions. All families have some problems, big or small. Sometimes I think I'm not so bad after all. And I will be able to improve and direct everything that will be in my power.
And I also met a mother of three children. We go to the same pool with the children. And she told me such a phrase, which she always says to herself in case of any problems in life. "Thank you, God, that you take money, and not someone's life," or "If God wants to take something away, take it with money, and not with the health of my relatives." I do not remember her words verbatim, but I convey the essence.

Thanks to everyone who reads and writes their own life stories. I continue to write down the main events of my life and my thoughts about it. And I'm interested in reading your stories in the community. This is a good method of exchanging information, thoughts and experiences.
Before meeting!

Дякую усім, хто читає і пише свої історії життя. Я родовжую записувати основні події свого життя і роздуми про нього. І мені цікаво читати ваші розповіді в спільноті. Це хороший метод обміну інформацією, думками і досвідом.
До зустрічі!