Дитинство

Тату, а підемо погуляємо...
Подивимося, як цвітуть поля.
Кешу візьмемо, він у нас гуляка та мандрівник.
Ходімо, га?

Що за запитання, дочко моя?
Звичайно, підемо, одна нога тут, а друга вже там!
Не лише поля, а й залізницю.
Пам'ятаєш, як стукають рейками поїзда?

І на річку, тато сходимо?
Подивимося на диких каченят...
Камені кидатимемо у воду...
Чи зробимо так?

Так звичайно! І на ялинку...
Говорять, що її вже поставили вчора...
-"А уроки ти зробила, доню?"
Отак завжди, знову двадцять п'ять...

Так, на жаль час нещадно...
І діти ростуть на наших очах...
Вчора ти водив дитину за ручку.
А сьогодні уроки, не до гулянь зараз...

Отак і пролітає...
Дитинство і все наше життя...
Цінуєте, чуєте? Цінуйте час...
Вчора вже не повернути, а що буде завтра – не знає ніхто!
Ось так!