Цеглинки уяви

Привіт, друзі! Мені завжди подобалося фотографувати, останнім часом я мало присвячував цьому часу, якби дивно це не звучало, враховуючи те, що я публікую чималу кількість саме фото контенту. Але це переважно ілюстрації певних подій, що трапилися зі мною, ілюстрація оповіді, де текст і зображення активно взаємодіють між собою. А ось так, щоб взяти фотоапарат і піти спеціально щось сфотографувати, то часу немає, як це я робив колись. Бо коли у тебе вже троє дітей, то його треба присвяти усім трьом. І це насправді дуже класно. Лише трохи важко, бо нема автівки. Якось я більше спрямовував свої зусилля і кошти, щоб збудувати дім і це надзвичайно дорого і займає багато часу. І його ще потрібно дороблять, бо другий поверх абсолютно не готовий. Але про машину задумуюся все частіше. Для початку, гадаю, треба навчитися водити і отримати права 😄.

Але я трохи відволікся)). Як завжди у мене є дві крайнощі - або я не знаю про що писати, як почати, не може налаштуватися, або як підхопить мене хвиля творчості, то я вже і зупинитися не можу, але часто мене заносить кудись не туди)).

Отож, про цеглинки. Зараз я сиджу на лавочці на території монастиря, куди донечка ходить на свої недільні заняття (погода чи не вперше з минулої осені цьому сприяє, хоча сонця немає, але досить тепло) і вирішив написати свій щоденний допис (ви пам'ятаєте про брак часу, так? 😉). Тут є якісь закинуті господарські приміщення із цегли, явно збудовані дуже давно, на одному з них явно провели декомунізацію, бо згадується оббита радянська зірка 😄.

Тут теж якась назва було, мені чомусь прочитується "Чарочка" чи "Чарочна", що теж якось не дуже дивилося б на території монастиря 😂.

Ну і нарешті я добрався до цегли)). Зробив кілька фотографій незвичних цеглин, люблю бачити щось приховане та цікаве у звичайних речах.

Тут можна тест Роршаха проводити, я побачив в облупленій плямі на цеглі динозавра)).

А тут якогось собаку.

Одним словом, підключивши уяву, можна з користю провести час, навіть розглядаючи стару цеглу ☺️.