Повернення в Росохи
Ніби ще зовсім нещодавно я згадував свої минулорічні поїздки по гриби у це маленьке село у Старосамбірському районі і висловлював сподівання повернутися туди якнайшвидше. І от декілька днів тому моє бажання здійснилося і я повернувся у Росохи.
До мене зателефонував двоюрідний брат моєї дружини, який декілька днів тому хвалився переді мною своїми красенями-білими, знайденими на Старосамбірщині і сказав, що шукає попутників для поїздки. Я, звісно ж, погодився на цю пропозицію. Проте Ромко попередив мене, що буде біля мене вже в третій годині ночі 😩. «Невже знову будемо з ліхтариками шукати?» - спитав я, пам’ятаючи про свій минулорічний досвід. «Ні, будемо їхати дві години, а там вже видно буде». Зараз і справді розвиднюється о п’ятій годині, проте по-справжньому добре видно лише у яскравий сонячний день.
Трохи повагавшись, я все ж погодився на цю поїздку. Дуже вже мені хотілося знайти таких же красенів-білих, як Ромко за декілька днів до того. Та ще й лисички у лісі з’явилися, які я дуже полюбляю тушеними у сметані.
Я не пошкодував, що згодився на цю поїздку, але підтвердив сумну для себе річ: без яскравого денного світла я зовсім не бачу грибів (крім вищезгаданих лисичок, але вони яскраво-жовтого кольору, тому це не дивно). Це було і вторік, коли ми ходили по гриби ще вночі з ліхтариками, це сталося і цього разу, через те, що небо затягнуло похмурими сірими хмарами і моросив дрібний дощик. Свій перший білий гриб я знайшов через дві години після того, як ми зайшли у ліс. То ж я зрозумів, що більше не хочу так рано в ліс, краще пізніше, але я тоді отримаю більше задоволення. Крім того я дотримуюсь у пошуках грибів одного простого правила: мій гриб від мене не втече, я все одно його знайду, коли б я не пішов до лісу. Ніколи не розумів таких бігунів, як Ромко, але, як то кажуть, в чужий монастир зі своїм уставом не ходять 😉
Як я вже зазначив, з неба падав дрібний дощик, то ж ми одягнули дощовики. Але, не зважаючи на дощ, надворі було зовсім не холодно, а радше навпаки. То ж і з часом я почав пріти під своїм дощовиком, то ж я не витримав і зняв його. Якраз дощ перестав, а ще стало трохи світліше. Це принесло для мене два перших позитивних моменти: по-перше, я почав знаходити білі гриби (до того часу у моєму відрі вже було трохи лисичок), по друге, я зміг отримати хоч якісь фото грибів якості нижче середньої (куди ж я без фотоапарата). Я страшно не люблю фотографувати гриби своїм кітовим спалахом (а іншого у мене нема), а природнього світла було катастрофічно мало. Я зробив декілька фото з увімкненим спалахом і декілька без нього, можете порівняти, що гірше (я навіть не став їх обробляти, не бачив у цьому сенсу).
Крім їстівних білих і лисичок, мені ще траплялися мухомори, які я також пробував фотографувати, проте крутезних фоток я не отримав (мухомори взагалі-то дуже «фотогенічні» гриби, при гарному освітленні).
Про розмиті росохівські дороги та наші подальші пошуки я розповім вам наступного разу. Стежте за моїм блогом! 😉
x-posted to Fungi Lovers community. thanx for sharing!
You're welcome!
ЕХ, давно я не знаходила таких три поряд білих грибочки.