Усе завершилося

Хотів написати пост про те, що картоплю врешті-решт ми викопали (точніше позбирали за картоплекопачкою) і що вродило її дуже мало, але ... не хочеться, бо насправді це не надто цікаво. Хіба кілька слів, для логічного завершення.

Спочатку це починалося як така собі жартівлива тема про картоплю, про її важливість у світогляді старшого покоління, про те, як вона формує ментальність галицького селянина, як наказує йому, що потрібно все мати біля дому, адже як це, купити щось, якщо є земля і це можна виростити, не важливо, що воно вимагає купу часу та зусиль, які часто себе не виправдовують.

Потім до цього додалася злість від зірваних планів, на тракториста, який пообіцяв і не приїхав і якому навіть в голову не прийшло вибачитися за це, адже "як це вибачитися?" А вчора це просто завершилося втомою, не лише фізичною через інтенсивну біганину та давлячу спеку, а й моральною, емоційним виснаженням, що навіть не дало порадіти через те, що цю епопею завершено і можна повернутися до своєї запланованої роботи. Але це справді все, тему картоплі закрито, принаймні цього року. 😉

Photo by form PxHere.