Відлітають журавлі
Сьогодні готував землю під висадку моїх маленьких туйок, які терпляче чекають на висадку. Бо ж землю потрібно підготувати, тиждень тому я обробив траву, кропиву та інші бур'яни гербіцидами. Тепер трава почала жовтіти, то ж настав час копати.
Копати було зовсім нелегко, бо земля була тверда, засохла, та ще й товстезні багаторічні корені заважали, я ледь не зламав лопату. Але це все був вступ (даруйте, якщо довгий). Отож, поки я працював, у мене над головою відбувалося сумне дійство. Чого сумне? Бо коли відлітають журавлі, це завжди сумно (бо ж недарма ці птахи мають таку назву, вони ж бо журяться, покидаючи рідні домівки). От навесні, коли журавлі повертаються з теплих країв і так само пролітають над твоєю головою, це не сумно, а навпаки, весело. А от восени сумно, тужливо.
Ключі журавлів пролітали наді мною пролітали один за одним, а я згадав, що наче вчора (насправді навесні) я слухав їхні привітальні крики. Куди ділося літо, подумав я, наче його і не було. Того й сумно було.