Несприятливі умови як рушій розвитку цивілізації

Коли сьогодні вранці я прокинулась і вийшла на ґанок, щоб зустріти новий день та вдихнути свіжого повітря, воно виявилося дуже холодним. Не те, щоб це була несподіванка для мене, адже синоптики попереджали про значне зниження температури, але перепад температур всього за добу був вражаючим. Позавчора вдень температура повітря сягала аномальних 30 градусів за Цельсієм, а сьогодні вночі, ближче до ранку було всього лише 5 градусів!

Я пробула на ґанку менше хвилини і вже змерзла, бо не одягнулася тепло. Мене ще не до кінця відпустило літо, яке тривало у вересні і, схоже, що ще триватиме, адже наступного тижня нам знову обіцяють +26! Але рано чи пізно ця осіння спека закінчиться і все ж доведеться витягувати із шаф осінній одяг, а потім і зимовий, щоб не замерзнути.

Стільки треба зробити людині, щоб взимку не замерзнути. А щоб мати, що їсти, потрібно подбати про урожай зазделегідь. Недарма вважають, що розвиток людської цивілізації прискорив льодовиковий період. Для того, щоб вижити, людині потрібно було розвиватися.

Хоча, якщо копнути глибше, це працює в обидва боки. Розвиток цивілізації підштовхнули екстремальні умови з обох боків температурної шкали. Адже землеробські цивілізації Месопотамії та Давнього Єгипту повинні були розвивати зрошування землі в умовах життя у дуже посушливому кліматі. Для цього потрібні були знання з астрономії та геометрії, потім і основ фізики, хімії і т. д. А для чого розвиватися мешканцям теплих тропічних островів, якщо довкола купа їжі і не потрібно будувати якихось особливих будівель для захисту від екстремальних погодних умов? От і багато таких племен залишилися в кам'яному віці.

Photo by riciardus form PxHere.