Реквієм за зимою
Ну от, слідом за Старим Новим Роком, швидкісним поїздом промчали повз ще й Богоявлення та другий Святвечір, які несподівано потішили нас (чи може лише мене, не буду за всіх розписуватись 😄) справжніми йорданськими морозами та кількаденними, хоч і не надто сильними снігопадами.
Цього року на кінець зимово-різдвяних свят в мене ще не було перенасичення зимою, як це буває тоді, коли зима розпочинається за графіком, в грудні чи, тим паче, в листопаді. Навпаки, хотілося, щоб ця зимова казка тривала якомога довше (ті, хто читає мої роздуми у стилі фрірайту для спільноти QUAC, знають як я люблю зиму всі ці зимові свята, зі снігом, морозом та іншими зимовими прибамбасами). Але ні, львівська погода вкотре показала нам усім велику дулю 😆.
Звідкілясь циклоном (чи якимось іншим атмосферним завихренням, я зовсім не орієнтуюся у всій цій метеорологічній термінології) до нас раптом нагнало страшенно теплого повітря і весь сніг почав танути як масло на розпеченій сковороді. І якщо вчора-позавчора діти довкола, скориставшись мокрим снігом, який дуже легко ліпиться, почало масово робити сніговиків (у нас вони з'явилися чи не в кожному дворі), то сьогодні вони поголовно опинилися долілиць на розкислій землі, наче солдати на полі бою.
По селу стало неможливо гуляти без гумових чобіт, скрізь грязюка та потоки талої води, наче вже весна. Але ж ні, на календарі лише 22 січня, а справжня зима протривала лише декілька днів. І не так вже погано було в ці морозні дні, повітря було сухим, з нього була пропала вогкість та підвищена вологість. А тепер це все знову повернулося. Привіт, мікроби та хвороботворні бацили, які чудово розмножуються в цьому середовищі! А тут ще ледь не в кожній країні з'являється свій різновид коронавірусної хвороби, що теж не дає додаткового оптимізму.
Те ж на цьому фоні вже й не дивуєшся абсолютно дурній та непотрібній родинній сварці із заглибленням в історію на років двадцять, а то й більше. Але я не хочу на цьому зациклюватись, лише хочу на загал окреслити причини мого не надто веселого настрою.
Таке самокопання для мене корисне, коли ти докопуєшся до витоків своїх гризот, ти вже знаєш, як з ними боротися і можеш розпочати поступове відновлення душевної рівноваги та хорошого настрою. Можна розпочати із прослуховування улюбленої музики, що я і зараз роблю. А ще під легку та ненав'язливу мелодії так гарно писати статтю для свого блогу 😌.
Так, усе, я набралась сил, моя писанина дивним чином додала мені гармонії і я готова із подальшим філософським спокоєм існувати у цій дивній мокрій зимі 😊.
Фото 1 автора Northwoods Murphy з Pexels.
Фото 2 автора Tobi з Pexels.