По гриби удвох зі шваґром
Привіт, друзі! Хочу нагадати, що в останньому пості, присвяченому моїй поїздці за грибами у Старосамбірський район, я писав, що збираюся на вихідні з друзями по гриби, знову у Росохи. Через те, що тамтешня дорога до лісу перетворилася на справжню річку, цього разу я підготувався і замовив гумові чоботи для себе і шваґра.
Друга поїздка у Росохи мала проходити за кардинально іншим сценарієм, бо я збирався туди із зовсім іншими людьми, які мають зовсім іншу манеру пошуків грибів, ніж наш провідник минулого разу. Проте так склалося, що брат мого шваґра та його кум не мали змоги поїхати, то ж я вирішив по черзі телефонувати іншим своїм друзям, з якими я колись їздив по гриби. І тут мені не пощастило: перший саме відпочивав у Карпатах, другий, навпаки, повернувся з одиночного походу на гору Пікуй і хотів виспатися, третій просто хотів виспатися після важкого робочого тижня, четвертий одразу ж зацікавився, проте він мав забрати машину з ремонту і йому не вийшло по часу. Ось так вийшло, що ми поїхали зі шваґром удвох.
Цього разу ми виїхали зі Львова на дві години раніше, адже минулого разу я вирішив для себе, що не піду більше до лісу ні світ, ні зоря, бо при такій ранковій сірості, яка панує у похмуру погоду, я просто не бачу грибів. І я не помилився, адже зранку сонця також не було, а за півгодини до нашого приїзду завершився сильний дощ. Вибоїни на розбитій дорозі, по якій ми їхали останніх три кілометри перед лісом, була повністю заповнені водою (а вони немаленькі). Машину ми припаркували на краю села, біля закинутого магазину і далі пішли пішки, то ж у лісі ми були десь пів восьмої.
Як тільки ми зайшли в ліс, я одразу ж звернув увагу на те, як багато там химерних грибів, які в народі називають оленячими ріжками. Але насправді цей гриб має наукову назву Клавікорона коробчаста (Artomyces pyxidatus) або ж кораловий гриб, як його називають в англомовній літературі, бо він схожий на корали, які ростуть в океані.
У спеціалізованій літературі зазначається, що ці гриби вважаються їстівними в сирому вигляді, хоча деякі люди можуть відчувати шлунково-кишкові розлади, особливо після споживання грибів у великій кількості (але це справедливо і щодо будь-яких продуктів харчування, як їсти будь-що без міри, то це може завершитись плачевно). Зазначається, що клавікорона має перцевий смак, який зазвичай зникає при варінні. Я не беру цих грибів, хоча я близький до того, щоб їх спробувати, якщо мене пригостить досвідчений грибник. Якщо б я клав їх у відро, то воно дуже швидко б наповнилось, адже оленячі ріжки росли в росохському лісі величезними колами, чітко демонструючи межі грибниці.
А з тих грибів, які ми брали зі шваґром, то майже одразу почали нам траплятися білі та лисички. Шваґро першим знайшов декілька білих, мені ж спочатку траплялися лише лисички, яких у лісі було дуже багато. Проте я недовго залишався без білих, але мені спочатку вдавалося знаходити лише підстаркуваті екземпляри, в той час коли він знаходив молоднячок.
Трапився нам у тих же місцях також червоноголовець-одинак та декілька червоних лисичок, які я не беру через пекучий смак.
Добре дослідивши перше грибне місце, ми спустилися вниз (бо росохські пагорби – це такі собі міні-Карпати) і перейшовши замулену дорогу, ми піднялися на інший бік долини. Що ми там знайшли, я розповім вам, друзі, наступного разу.