Пошуки грибів у горах в дощову погоду. Частина 2
Всім гарного дня! І цей день таки гарний, теплий, але не спекотний, бо сьогодні вночі впав дощик. Щоправда це викликало підвищену активність з боку комарів, але це не вплинуло на те, що день таки обіцяє бути чудовим. Сьогодні я продовжу розповідь про те, як я шукав гриби в горах разом із галасливою компанією друзів у попередньому пості у спільноту QUAC.
Отож, я як я вже згадував, вранці розпочався дощ. Проте ми передбачали такий розвиток подій і взяли з собою дощовики, які захищали нас від проникнення вологи. Також ми обробили наше взуття спеціальним спреєм, який додатково захистив наше взуття від швидкого намокання (зазвичай усі беруть до лісу гумове взуття - гумаки, гумовці, але в Карпати ніхто з цим пертися не хотів). Дощ був не дуже сильним, але коли ми б ішли цілий день під дощем, то ми б добряче змокли, незважаючи на всі наші запобіжні заходи. Проте через деякий час ми зійшли із покритою грязюкою дороги і пішли в ліс. Під кронами дерев дощ майже не падав, тому ми мали змогу відкинути каптури з голови. Це нас втішило, бо в каптурах було душно і ми постійно потіли.
Коли ми зайшли в ліс, ми розділилися на групи. Хтось пішов в одну сторону, хтось залишився внизу, а хтось вирішив пошукати грибного щастя вище, ближче до вершини гори. Я ішов разом із своєю дружиною, а на деякій відстані від нас ішли ще декілька друзів. Нам спочатку не надто щастило, бо нам траплялися лише одні червоні сироїжки, які неїстівні, бо є дуже пекучими. Але ці червоні сироїжки дуже гарно дивилися на фоні зеленого моху, тому я зміг отримати прекрасні контрастні фотографії.
Трохи згодом ми знайшли місце, де росли опеньки. Я дуже здивувався, бо ці гриби частіше можна знайти восени або наприкінці літа, а тоді був початок липня, але це без сумніву були опеньки, ще й дуже фотогенічні, я тут також зміг зробити багато чудових фотографій.
Потім ми вирішили також піти вгору, щоб знайти білі гриби, бо внизу їх не було. І ми не помилилися, після певних зусиль, які ми приклали, щоб піднятися вгору, ми були винагороджені і знайшли таки короля грибів - боровика чи як його у нас називають – білого гриба.
У цьому лісі було дуже темно, бо він складався із старих ялин із густими кронами. Через це тут мені не вдалося отримати такі ж чіткі фотографії, які я зробив внизу, багато фото вийшли розмитими. Але дещо я зміг сфотографувати: дуже смачні гриби, лисички, отруйний гриб, мухомор, та вогняну саламандру. Вогняна або плямиста саламандра (Salamandra salamandra) відноситься до класу земноводних і живе в лісах і горбистій місцевості більшої частини Східної, Південної та Центральної Європи, а також у північній частині Близького Сходу. У Карпатському біосферному заповіднику ці тварини трапляються дуже часто, тому в Україні цю саламандру також називають карпатською саламандрою.
Через декілька годин блукання по карпатському лісі ми знайшли десяток білих грибів і вирішили спуститися донизу і повернутися до табору. Коли ми вийшли на дорогу, ми зустріли ще одну групу наших друзів і ми всі разом пішли в табір. Коли ми вийшли з лісу, ми швидко промокли і промочили ноги в грязі, бо дорога була ґрунтовою і перетворилася на болото. Добре, що в таборі вже горів вогонь і ми змогли просушити взуття і переодягнутися в сухі речі.
Проте як ми готували знайдені гриби в казані на відкритому вогні під дощем, я розповім вам наступного разу. Залишайтесь зі мною!
Цей пост англійською мовою ви можете прочитати у моєму тревел-блозі.