В ліс після безсоння

Колись, коли в сосновій лісосмузі біля мого дому було повно грибів (там росли і білі, і польські, а трохи далі - навіть червоноголовці та козарі), я часто ходив по гриби один. Вийшов з дому на годинку, набрав кошик - і назад. А от у більш віддалений від дому ліс я завжди намагався знайти собі попутника чи компанію.

Через певний час, коли ми стали старші, у нашій компанії любителів з'явилося авто, то ж ми почали їздити у місця більш далекі, відкривати для себе нові грибні точки. Тим паче, що ліс біля мене занепав, заріс, і в ньому зараз нічого, окрім глив (лише восени у врожайний рік) нічого більше не знайдеш.

Але в дальній ліс, хоча він близько доволі додому, я хоча б в рік навідуюсь, але завжди з кимось. Найчастіше це трапляється у розпал сезону опеньок, але там можна натрапити і на білі гриби, особливо зараз.

Отож, якось тижня два тому я прокинувся серед ночі і не міг знову заснути. Я не буду зараз заглиблюватися в причини нехарактерного для мене безсоння, але впродовж десь двох годин, поки я намагався заснути, у мене визріла думка піти в ліс по гриби, перевірити ситуацію з грибами у дальньому лісі.

Я почав збиратися, коли надворі ще було зовсім темно. Але поки я вдягнувся, знайшов відро, зварив собі міцної кави, то надворі вже розвиднілося. То ж я вже міг іти, не вмикаючи ліхтарик, як я планував спочатку.

Спочатку я вирішив перевірити одне місце, де я два роки тому вперше знайшов білі гриби. Після цього мені більше так не щастило, але це місце лежало якраз на одному з двох можливих шляхів до дальнього лісу (така обмежена кількість маршрутів склалася через місцеву річечку, яка там протікає і яку можна перейти лише по двох мостах). Отож, я пішов туди і оглянув добре це своє секретне місце. Білих там не було, проте я знайшов там 5 підосичників і таку ж кількість підберезників, що також непогано.

Потім я спустився у дебру (так у нас називають балку) і пройшовши через декілька хатин, розташованій в болотистій місцевості, знову подерся в гору. Адже дальній ліс розташований у горбистій місцевості Розточчя, то ж там часто доводиться або дертися вгору, або спускатися вниз, на дно глибокого яру.

У лісі довгий час мені нічого не траплялося. Було дуже сухо, але, як ви, можливо, пам'ятаєте з моїх попередніх розповідей, це не перешкода для росту окремих видів грибів, наприклад білих.

Через деякий час я переконався в тому, що і в цьому лісі білі гриби ростуть в абсолютно сухих місцях, найшовши свого першого білого. Це був справжній красень, на шапинці якого невимушено примостився сухий листочок.

Через деякий час мені трапилися два цікавих гриби з роду боровиків - Боровики коричнево-жовті. Ці гриби нечасто трапляються в наших лісах.

Після цього певний час мені гриби не траплялися, окрім хіба що отруйних несправжніх опеньків - опеньків несправжніх сірчано-жовтих.

А що далі мені трапилося на моєму шляху під час цієї незапланованої мандрівки, я розповім вам наступного разу 😉.