Осінній дощик за вікном
За вікном дощить. Незвично якось, здається, що востаннє дощик падав сто років тому. Насправді дощу не було майже місяць. Востаннє нормальний дощ падав першого вересня, я ще писала про це пост. Тоді здавалося, що цьогоріч календарна і природня осінь співпали. Але ні, ми отримали четвертий місяць літа (насправді повноцінний третій, бо червень був геть дощовим). Метеорологи кажуть, що тепер так і буде, що межа між сезонами розмивається, а самі сезони зміщуються.
Можливо так і буде, можливо і справді сніг висотою у зріст дитини залишиться лише у пам'яті нашого покоління, теплі пуховики будуть нікому не потрібними, а рахунки за газ та опалення взимку будуть суттєво нижчими, я не знаю. За вікном крапотить дощик, ось що я знаю, рівномірне постукування крапель розслабляє, заспокоює, навіть присипляє. Під шум дощу там приємно мріяти, а ці мрії так бувають схожі на сон. А може це і є сон, може я вже сплю і мені лише сниться, що за вікном дощ. Межа між реальностями розмивається, бо вже близько до півночі...
Ух, я на хвильку "прокинулась" і зрозуміла, що монотонний звук дощу завів мене кудись у країну мрій. Але найкраще спиться у власному ліжечку, то ж пора завершувати пост і йти спатки, хочу побачити чудовий сон про щось казкове. Всім добраніч! 😌