Полонина Хом'яків. Підйом та привал
Словом «полонина» давні слов’яни називали широке відкрите місце. Більшість сучасних полонин в Карпатах створені за участі людей, оскільки раніше підніжжя і схили Карпат були повністю покриті лісом, крім високогірних альпійських лугів. Такі трав'янисті ділянки потрібні були місцевому населенню для того, щоб випасати худобу, що було найважливішим заняттям для того, щоб прогодуватися в горах, оскільки бідні кам’янисті ґрунти не дозволяли селянам займатися рільництвом та городництвом, та й погода в горах для цього несприятлива. Спочатку худобу випасали, в основному, на високогірних луках - природних полонинах. Однак, зі зростанням кількості населення, люди вирубували все нові і нові ділянки лісу, перетворюючи їх в полонини. Вони передавалися у спадок з покоління в покоління і ставали чимось на кшталт родових земель. Кожна полонина в Карпатах має свою назву, наприклад, полонина Хом'яків, куди ми прийшли, піднявшись крізь гірський ліс.
Ось панорами полонини Хом'яків:
Отож, ми влаштували короткий привал, щоб відпочити і набратися сил для подальшого підйому. Ми мали достатньо часу озирнутись і помилуватись краєвидами. Довкола нас була неймовірна краса, а широкі простори гірської рівнини давали нам відчуття неймовірної свободи.
Одним з чинників нашого спільного хорошого настрою була хороша погода. На полонині ми вже не відчували тієї спеки, яка панувала внизу. Там дув легенький вітерець, а хмари, які пропливали в небі над нами час від часу, закривали нас від палючого сонячного проміння.
Коли ми відпочили, ми пішли далі вгору, в напрямку гори Синяк. Ми залишили позаду себе стада корів, які гризли траву на карпатських лугах. Варто зауважити, що всі корови в горах на шиї мають великий дзвінок, який голосно дзвонить при кожному русі корови. Це робиться для того, щоб пастухи могли легко знайти корову по звуку в карпатських хащах, якщо вона випадково загубилася. Це дуже корисне застосування дзвінка, проте у нас внизу, не в горах, я цього не помічав.
Панорама підйому до підніжжя гори Синяк:
Довкола було дуже красиво:
Ось видніється мета нашого підйому, гора Синяк:
Подальша наша дорога вгору була легкою, як і цей наш похід загалом. А дійшовши до підніжжя гори Синяк, ми ще більше спростили собі життя, оскільки ми залишили рюкзаки на лісовій галявині, а підйом на гору ми здійснювали в полегшеному порядку. Але про це я розповім пізніше. Зараз я хочу зазначити, що під час цього привалу ми вирішили приготувати собі обід на газовому пальнику, який ми мали з собою. Для цього нам довелося спуститися трохи вниз по іншу сторону гори. Стежка, якою ми йшли, була оточена зарослями густої та високої папороті. Вздовж стежки росли химерні гіллясті дерева, які нагадували лісових чудовиськ. Проте це не змогло нас налякати, ми змогли набрати води та приготувати собі обід.
Ви можете прочитати цей пост англійською мовою у моєму тревел-блозі тут.