Скрут

Зазвичай я роблю декілька фотографій, коли щось фотографую - якщо якогось одного об'єкта, з різних ракурсів, якщо групи - то по черзі акцентуюсь на різних елементах композиції. Проте інколи у мене з різних причин з'являються одиночні фото. Я чекаю, поки не назбирається декілька фото, а тоді публікую їх, об'єднавши їх якимось описом. Проте до цього фото в мене просте нема що підібрати. Я відчуваю, що це фото я не можу зараз ні з чим поєднати. Але я дуже хочу його опублікувати, мені здається, що зараз правильне місце і правильний час для того, щоб поділитися з вами, друзі.

А що це? Це щось шерстяне з випраного одягу, яке висіло надворі на мотузках для сушіння білизни і, власне, сохло 😆. Був якраз яскравий сонячний день, можна додати - теплий грудневий день і посміятися)). То ж була хороша погода і я вийшов прогулятися по подвір'ї з фотоапаратом в пошуках цікавих кадрів, які я називаю "побутове макрофото" 😄. То й і побачив цей светр (здається, що то був він, але я не певен). І сфотографував)).

Тепер дивлюсь на це фото і фантазую, щоб це могло бути - чи то якась барвиста складка часопростору (так, я читаю багато фантастики 😌), чи то серцева струна дракона (з дочкою читаємо Гаррі Поттера, там вони використовуються для створення чарівних паличок), а може це химерна архітектура майбутнього. Фантазувати можна довго. Можете і ви спробувати 😉.