June 23th. My evening thoughts and concerns / Мої вечірні думки та переживання

avatar
(Edited)

Hi friends. I apologize for my absence and passivity lately. I think it would be right thing to write a few words about it. I feel responsible to my friends and subscribers for not being able to devote enough time to their posts. Today was a particularly emotional day, and I decided to write a few words.

Привіт, друзі. Прошу вибачення у всіх за мою відсутність та пасивність останнім часом. Думаю, що буде правильно написати кілька слів про це. Я відчуваю відповідальність перед моїми друзями та підписниками за те, що не можу приділити достатньо часу їхнім постам. Сьогодні був особливо насичений емоційно день, і я вирішила написати кілька слів.

20191013_15524001.jpeg

In my life, like in everyone else, there is a mandatory activity that I devote time to, regardless of mood or circumstances. For example, work that helps support my family, or physical activity that gives me the ability to live and enjoy my life. And there are special things that bring me pleasure, and to which I go back every time I feel an inspiration. Like Hive.


У моєму житті, як і у всіх, є обов'язкова активність, якій я приділяю час незалежно від настрою чи обставин. Наприклад робота, яка допомагає утримувати мою родину, чи фізична активність, яка дає мені модливість жити повним життям. А є особливі речі, які приносять мені задоволення, і до яких я повертаюсь, коли є натхнення. Як Hive.

* ~ * ~ *

That's why I don't post every day. For me, this is not a job or a duty, but something that brings pleasure every time. And I want my posts to really excite my readers.

When I have nothing to say, I just keep quiet. But when there is something to share, I first of all bring it here, to my real and (hopefully) generally sincere audience.


Ось чому я не пишу постійно щодня. Для мене це не робота і не обов'язок, а те, що кожного разу приносить задоволення. І я хочу, щоб мої пости насправді хвилювали моїх читачів.

Коли мені нема чого сказати, я просто мовчу. Але коли є чим поділитись, я насамперед несу це сюди, до моєї справжньої і (сподіваюсь) загалом щирої аудиторії.

20191013_15495001.jpeg

Almost 2 weeks ago, my future matchmaker (mother of my daughter's fiance) died of heart problems. A few days later, it turned out that some time ago she's caught coronavirus, but I was not told about it, so as not to worry. Yesterday my daughter and her fiancé and his friend went to the cemetery to visit her grave. A strong thunderstorm began, and while they were waiting in the car, lightning struck three times right near the car. For me, it's wow, cool, and my daughter is afraid of thunderstorms since childhood, and after that she was afraid to leave the house. And my heart ached because I couldn't hug her.

It has been raining in Prykarpattia every day for two months in a row. And today, after all these events, my mother called and through her cry I heard only "Disaster struck! ..." To say that I instantly had weakness in.my feet is to say nothing. In a second 3-4 variants of mass deaths and catastrophes flashed in my head.


Майже 2 тижні тому померла від проблем із серцем моя майбутня сваха. Через кілька днів виявилось, що деякий час назад вона перехворіла коронавірусом, але мені про це не казали, щоб не хвилювати. Вчора моя дочка із своїм нареченим та його другом їздили провідати її могилу на цвинтарі. Почалася сильна гроза, і поки вони чекали в машині, поруч з машиною тричі влучила блискавка. Для мене це вау, круто, а дочка з дитинства боїться грози, і після цього боялась вийти з дому. А моє.серце боліло від того, що я не можу її обійняти.

Дощі на Прикарпатті йдуть кожного дня уже два місяці підряд. І сьогодні, після всіх цих подій, подзвонила мама і крізь ридання я почула лише "У нас біда!..." Сказати, що у мене миттєво стали ватні ноги - це нічого не сказати. За секунду в голові промайнуло 3-4 варіанти масових смертей і катастроф.

* ~ * ~ *

In fact, the danger is not so exaggerated. The real prospect of flooding loomed over the village, where our entire farm is located. It is also real because we already experienced it in 2008, when the water in the house reached the windows. I well remember what a tragedy it was for my mother, when all her hard work literally disappeared under the muddy water. How much effort and money it cost us to rebuild the house and repair the living space. Then, all our harvest and garden perished. The state did not compensate almost nothing.

And today the waters reached the houses in the next village. We dont knkw what is the situation, neighbors don't have time for telephone conversations, tgey save the property.


Насправді, небезпека не така вже й перебільшена. Над селом, де знаходиться все наше господарство, нависла реальна перспектива підтоплення. Реальна ще й тому, що ми це вже пережили у 2008, коли у будинку вода сягала вікон. Я добре пам'ятаю, яка це була трагедія для мами, коли вся її тяжка багаторічна праця буквально пішла під кадамутну воду і намул. Скільки зусиль і грошей нам коштувало відновити будинок і обійстя. Тоді загинув весь наш урожай, і сад. Держава не компенсувала майже нічого.

І от сьогодні вода дійшла до хат у сусідньому селі. Яка ситуація сьогодні увечері ми не знаємо, сусіди не мають часу на телефонні розмови, рятують своє майно.

* ~ * ~ *

Tomorrow they promise the situation to get the worst, and raise the water level in rivers, especially in our area, up to +2.5 meters. It's almost certainly too bad. Therefore, instead of the planned vacation for the next 3 days off, I am preparing for the fact that we may urgently go to help my mother save our house.

Once again I say to myself: what a pity that dad isn't with us... And then "Thank you, Lord, for taking the price in money".


Завтра обіцяють погіршення ситуації і підняття рівня води у річках, особливо у нашому районі, до +2,5 метри до наявного. Це майже напевне капець. Тому, замість запланованого відпочинку на найближчі 3 вихідні дні, я готуюсь до того, що ми терміново поїдемо допомагати мамі рятувати наш будинок.

Вкотре кажу собі: як шкода, що немає тата... А потім "Спасибо, Господи, что взял деньгами".

Doodle_Dividers_19-small.png

Thank.you for your time and take care, my dearest!



Cheers,






0
0
0.000
17 comments
avatar

pixresteemer_incognito_angel_mini.png
Bang, I did it again... I just rehived your post!
Week 11 of my contest just started...you can now check the winners of the previous week!
6

0
0
0.000
avatar

I am sorry to hear of this trouble. Two months of rain every day is terrible. I hope the water will not rise as high as expected, and that your mother and the farm will be safe. 💜

0
0
0.000
avatar

This is what I'm telling to myself as well. Thank you so much for your compassion, my dear.

!BEER

0
0
0.000
avatar

Тримайтесь. Ото навалилось на вас( Співчуваю щодо втрати близької людини. Надіюсь більше нікого не зачепить хвороба.
І я лиш сьогодні в приватному чаті з подругами писала, що мене дивує бездіяльність МНС щодо мінімізування наслідків повені. Це жах.
Тримайтесь!

0
0
0.000
avatar

Ох, Олечко... Найгірші сподівання підтвердились. Вода, намул кругом - у хаті, на подвір'ї. Паркана нема. Що вже про город і сад... Хочем завтра їхати, так нема як до Франківська добратись, мости поки що два закриті. Мама собі місця не находить.

Але, з іншого боку, принаймні ми живем усі не там. Вернемось у квартири.... а як тим людям, що це їхній єдиний дім?
З 2008 нічого там не зробили. Як поставили понтонний тимчасовий міст, так по ньому досі і їздять. Там і в нормальний час проїхати страшно, так він гремить, а зараз взагалі не знаю. Завтра будем бачити....

0
0
0.000
avatar

Страшно це все. (

0
0
0.000
avatar

Що там у вас?

0
0
0.000
avatar

Картина сумна. Я не було в 2008му зразу після повені, то мені дуже сумно. Їхали селами, всюди як велика толока, вздовж доріг поскладувані на купи брудні меблі, килими, мішки з уламками.
Вздовж річок то взагалі, цілі острови сміття, дерева, поля і городи в намулі, урожай загинув.

Ми 2 дні чистили і вимивали намул, як каторжні. Здається ніколи така не була така втомлена, як вчора увечері.. Від гіршого почистили, крім підвалу, там санттметрів 20, і світло не працює. Завтра чекаєм МНС, маєм надію, що хоч трохи викачають, а решта знов руками.

Забрали маму до міста, а самі вертаємось у Київ. А там буде видно. Ще криницю чистити, паркан класти, дерева докорчувати ті, що Прут повивертав з корінням ... Голлвне, що ми всі здорові. А там разом якось дамо раду

0
0
0.000
avatar

Congratulations @zirochka! You have completed the following achievement on the Hive blockchain and have been rewarded with new badge(s) :

You distributed more than 26000 upvotes. Your next target is to reach 27000 upvotes.

You can view your badges on your board And compare to others on the Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word STOP

Support the HiveBuzz project. Vote for our proposal!
0
0
0.000
avatar

Dropping by to see how you're doing as you
and your loved ones have been on my mind.
Sending positive energies & prayers! @zirochka

0
0
0.000
avatar

Thank you, dear Nina! It's sooo sweet. I hope you and all yours are okay. Huggs and kisses 💙

0
0
0.000
avatar

Де ви так на довго пропали? Чи все гаразд?

0
0
0.000
avatar

Привіт, Оля. Всі живі здорові, життя триває... Просто щось всередині ... змінилось, чи як. Не знаю, не можу нічого писати більше. Поки що.

Дякую, що спитали, я дуже зворушена 🤗🥰😘

0
0
0.000
avatar

Ну то добре, що все добре) а настрій на писання віднайдете.

0
0
0.000
avatar

Hi dear...
Hope all is fine with you and your family! Some are missing you here...😘

0
0
0.000
avatar

Hey, pixelfan! It's so sweet you asked. My family and I are okay... Although, something has happened that just brought me down. Loose my inspiration completely, but I think I just need some time.
Hope you and yours are okay too and don't suffer too much because of the heat and the nasty virus. Take care,
🤗💙

0
0
0.000